Війна увійшла у наші життя підло, несподівано, підступно. Оговтавшись від першого шоку та потрясіння, українці у всіх куточках країни почали допомагати своїй країні. Одним із таких людей стала Марія Зайцева – активістка харківського Гілеля кінця 2000-х. Об'єднавши навколо себе сильних духом харків'ян, Маша почала допомагати рідному місту вижити. Так народився «Назламний Харків» – волонтерське об'єднання, на рахунку якого допомога тисячам наших земляків. За годину війни волонтери «Незламного Харківу» зібрали, розвантажили та доставили тонни продуктів, предметів особистої гігієни та побутової хімії. І, мабуть, не дивно, що серед Машиних однодумців опинились гілелівці. І ті, хто був із Гілелем кілька років тому, і ті, хто приходив у улюблений Гілель зовсім недавно. Мабуть, не залишилося куточка в нашому місті, де б не побували ці мужні та благородні люди, привозячи з тобою не тільки такі необхідні продукти, а й даруючи всім харків'янам надію та почуття того, що наш місто живе, живе та бореться, незважаючи на терор. , смерті та руйнування І він обов'язково переможе! P.S. А Маша не лише встигає керувати Фондом, а й учора народила ще одного «незламного харків'янина». Мирон, рости здоровим, сильним та щасливим у нашому улюбленому Харкові.

Як давно це було, здається у минулому житті. Адже не минуло ще й року з того моменту, як завершилася «Єврейська Атлантида 2021» – етнографічна експедиція, яку проводить харківський Гілель за незмінної підтримки The Dutch Jewish Humanitarian Fund – захоплююча подорож, що відкриває його учасникам зниклий світ єврейського місця. Під час минулорічної подорожі, його учасники вирішили записати пісню. Зняти відеокліп. Ідея належала, звичайно ж, найкреативнішій людині Hillel CASE – Юлі Савіній. Вона ж і написала текст, а музику взяли із відомої пісні українського гурту «Антитіла» – «Лови Момент». Марго Старікова зняла відео матеріали, а Олена Халіна записала та опрацювала голоси наших мандрівників. І ось кліп був майже готовий! Але прийшло 24 лютого! Робота над проектом зупинилася на невизначений термін. І лише у червні з'явилися душевні сили, щоб завершити роботу. Кліп був представлений на знаковій події історії Hillel CASE – Show Reels, що відбувся в червні в Ізраїлі. Музика та відео відкривають глядачам красу природи України, артефакти її єврейської історії, а, головне, щасливі обличчя наших талановитих хлопців, закоханих у свою країну. Мине час і після Перемоги вже нова група гілелівців вирушить відкривати для себе історію єврейського народу та нашої прекрасної України

Як відомо, Шабат – головне свято в єврейській традії. Свято, коли вся родина збирається разом за шаббатним столом. Також дуже почесно і приємно приймати в Шабат гостей і приходити на Шабат в гості до друзів.
Цього разу львівський «Гілель» запросили на Шабат представники єврейської організації Juice. Це був не просто шабат у гарному місці, а Шабат – у будинку, який безпосередньо пов'язаний з історією єврейського Львова – у легендарному львівському першому «хмарочосі» у самому серці. старого міста, в будинку єврейського бізнесмена та мецената Йони Шпрехера. У старовинній квартирі із видом на центральну площу міста атмосфера особлива, урочиста. Тому на столах стояли не пластикові тарілки та одноразові склянки, а святковий посуд. Після традиційної частини Шаббата – запалення свічок, прочитання кидуша та благословення на хали – ми всі, як велика родина, сиділи за ошатним столом і слухали розповідь про єврейську історію цього місця до Другої Світової війни. Ми могли уявити, що саме в цій кімнаті єврейська родина збиралася на Шабат за таким же столом. Таким чином цей Шабат як би зв'язав часи та покоління, зробив нашу зустріч у ту п'ятницю особливо значущою.

10-денна подорож до Ізраїлю магічним чином об'єднує людей. Чарівні моменти, пережиті на Святій Землі, назавжди друкуються в пам'яті таглітовців, пов'язуючи червоною ниткою учасників, незалежно від їхнього розташування. Перший за 2 роки Тагліт став рятувальним колом для хлопців, відкривши для них двері гостинної країни Ізраїль, де деякі учасники залишилися через події в Україні. Ми вирішили зустрітися єдиним доступним зараз способом – у Zoom, з мадрихами та учасниками гурту Київ – Харків. З'явилася можливість подумки перенестися в часи своєї подорожі, побачити старих друзів, дізнатися, хто де зараз знаходиться і поділитися планами на майбутнє.
Діти змогли подолати всі труднощі, які виникли і виникають на їхньому шляху і ми щиро радіємо кожному їх успіху на шляху до щасливого життя, будь то в Україні, Європі чи Ізраїлі. Дякуємо кожному, хто підключився до дзвінків, дякую всім, хто залишається з нами, незважаючи на відстань та обставини!

28 травня у Львові відбувся перший за цей воєнний період одноденний семінар. Його організували Гілель та Мойше Хаус для гілелівців із різних міст України, які знайшли притулок у Львові. Після довгих вагань і роздумів про доречність та необхідність такого семінару в цей лихоліття, ми дійшли висновку, що семінар потрібен, і варто спробувати. А потім ми довго думали над назвою для нього. «Відчуй себе добре! Feel OK!». Усім людям в Україні неймовірно складно почуватися добре, але ми можемо хоча б спробувати почуватися добре. Це було нашою головною метою – підтримати молодь єврейською мудрістю.
Програма мала 2 основні напрямки:
- Розповісти про Тіккун Олам з урахуванням досвіду волонтерської роботи учасників. Більшість хлопців регулярно займаються волонтерством у різних формах.
- познайомити учасників з кількома способами «перезавантаження» за допомогою професійних психологів та арт-терапії під час двох творчих майстер-класів на вибір
- провести мідраші на основі єврейських текстів, поговорити про те, як розвивати у собі радість, витримку та надію.
Семінар вийшов настільки душевним, надихаючим і корисним, що одразу виникло бажання подумати про проведення наступного, вже на кілька днів, звичайно, з дотриманням усіх вимог безпеки. Наш досвід показує, що такі зустрічі є важливими і дуже потрібними!

З перших днів війни тисячі мешканців українських міст, які виїхали із зони активних бойових дій, знайшли притулок у місті Льова. Багато серед них було і харків'ян. Але на відміну від більшості переселенців у гілелівців у Львові є нехай невеликий, але дуже затишний та гостинний будинок. У перші тижні війни багато хлопців знайшли тут тимчасовий притулок, а для тих, хто залишився у Львові надовго, він став місцем, де можна побачитися зі своїми друзями, отримати підтримку і, звичайно, зустріти Шабат. Для численних гілелівців із Харкова львівський Гілель став справжнім другим гілелівським будинком. Разом зі студентами зі Львова та інших міст України наші студенти провели вже багато програм, взяли участь у Шаббатоні та, звичайно ж, щоп'ятниці зустрічають Шаббат. Адже так важливо, щоб у хлопців зберігалася можливість залишатися частиною гілелівської спільноти та єврейської громади, незважаючи на те, що вони були змушені виїхати зі своїх будинків, а їхній рідний Гілель був зруйнований. Тож харків'яни вдячні своїм друзям зі Львова та з великою радістю приходять до гілелевського будинку у місті Льова.

Війна завдала удару по кожному з нас. Зберегти у цей лихоліття ясність думки і душевну рівновагу практично неможливо, але дуже важливо. Дуже важливим є розуміння духовних процесів і переживань, через які проходить кожен із нас. Допомогти розібратися в собі – головне завдання циклу онлайн бесід із астропсихологом Ольгою Данилюк, які вже другий місяць проводить харківський Гілель для своїх студентів та всіх бажаючих. Щотижня наші хлопці збираються онлайн, щоб поговорити. Поділитися почуттями та думками, почути такі потрібні сьогодні слова підтримки, порадитись, дізнатися про глобальні процеси космічного масштабу, що також допомагає набути душевної рівноваги, по можливості захиститися від щоденних потрясінь та краще тримати удар.

Стійкість і мужність, саме ці слова спадають на думку, коли мова заходить про гілелівців, які залишилися в Харкові і продовжують допомагати місту вистояти. Коли пройшов шок перших днів війни харків'яни самоорганізувалися та почали допомагати його захисникам та мешканцям. Як і в інших містах України, народився потужний волонтерський рух, до якого приєдналися і наші хлопці. Протягом ось уже двох місяців наші волонтери розвантажують вагони та автомобілі, фасують продуктові набори, допомагають у розвезенні. Наші випускники та студенти стали творцями та авктивними учасниками волонтерської групи «Незламний Харків». Завдяки волонтерам гілелівці отримали мацу до Песаха. Включається в роботу і Kharkov Volunteer Community – готується доставка продуктів та ліків тим, хто особливо цього потребує. Робота, яка по плечу далеко не кожному – продовжується!

Нинішнього року, вперше за 25 років роботи, у харківському Гілелі не відбулися Песахальні мерпоріатії. Зруйнований війною Гілель не зміг прийняти своїх дорогих дівчат та хлопців за великим святковим столом під час Седера, не зміг зустріти гостей із громади. Але сила нашого народу здатна приходити на допомогу один одному у важкі часи. І ось, гостинний львівський Гілель, який упродовж усіх днів війни допомагав і продовжує допомагати всім, хто цього потребує, привітно зустрів наших хлопців, яких у ці дні у Львові живе чимало, щоб разом пройти всі етапи седера, виконати заповіді, заспівати кохані пісні та просто підтримати один одного. Велика, дружня гільєлівська компанія – це найкращий спосіб упоратися з важкими думками і отримати заряд такої необхідної для всіх нас сьогодні позитивної енергії. А всі учасники могли вкотре переконатися, що Гілель – справжня родина, яку підримують вірні друзі з The Dutch Jewish Humanitarian Fund!

Песах – це особливе свято: свято свободи та виходу з рабства, а також це свято весни та відродження. Це свято набуло особливої ​​актуальності сьогодні, у дні важкої боротьби за свою свободу.
Тисячі членів єврейських громад по всій Україні були змушені залишити свої будинки та переселитися у безпечніші місця. Тому цьогорічний пісахальний седер вийшов унікальним, об'єднавши близько 200 євреїв з різних куточків України. Завдяки зусиллям ВЕБФ «Хесед-Ар'є» та єврейської агенції «Сохнуть», а також інших єврейських організацій для учасників седера було накрито святковий стіл.
Сам седер провели гілелівці зі Львова та Харкова. Всі разом ми випили чотири келихи вина, поговорили про вихід із рабства, зробили бутерброд за Гілелем, співали пісні. Наймолодшому учаснику седера було кілька місяців, а найстаршому – 88. Як ніколи раніше ми відчували єдність та сімейну атмосферу, незважаючи на велику кількість людей.
Нехай наша спільна традиція та історія допоможуть і послужать нам підтримкою, щоб сьогоднішній день відрізнявся від вчорашнього!